Для учнів

Учитель – учень: досвід і шляхи розвитку демократичного стилю стосунків

(за матеріалами досвіду Ш. Амонашвілі)

Учителю, будь сонцем, яке випромінює людське тепло, будь ґрунтом, збагаченим ферментами людських почуттів, і сій знання не тільки в пам’яті і свідомості своїх учнів, а й у душах і серцях.

               Ш. Амонашвілі

Нехай учитель поспішає до дітей,

радіє кожній зустрічі з ними, тоді

й діти поспішатимуть у школу і щиро

радітимуть кожній зустрічі зі своїм учителем.

                                                    Ш. Амонашвілі

             Педагогічна діяльність досягає свого соціального призначення, коли в процесі навчання та виховання відбувається навчання взаємодії з різними людьми. І це не випадково. В умовах перебудови суспільних відносин, оновлення життєвих процесів зростають вимоги до людей: їхньої відповідальності, дисципліни, компетентності, професійності, творчої активності. Адже саме ці риси сприяють прогресивному рухові суспільства, реалізації поставлених суспільством завдань. Однак прискорений рух стане неможливим, якщо не буде сформовано і втілено в життя культуру спілкування: знання людей, уміння правильно оцінювати себе та інших, емоційно відгукуватися на їхній стан та поведінку; обирати стосовно кожного такий спосіб проводження, де якнайкраще поєднується індивідуальний підхід із ствердженням колективістських принципів моральності. Школа повинна формувати в учнів почуття любові до Батьківщини, повагу до праці, колективізм, інтернаціоналізм ; виховувати молоде покоління в дусі високої відповідальності за якість навчання, за свою поведінку, і тому передусім вона має закладати основи культури спілкування.

              Комплексне розв’язання проблеми культури спілкування потребує гармонізації сімейного виховання, виховання в шкільних та позашкільних закладах, а також виховання за допомогою активного і гнучкого використання засобів масової інформації та комунікації. Центральною постаттю цієї системи є вчитель. Саме від його знань, умінь, досвіду, професійної майстерності багато в чому залежить соціалізація молодого покоління, майбутнє інтелектуального і морального розвитку нашого суспільства.

        Відповідальна і творча праця вчителя – це справді гуманні й демократичні його взаємини зі своїми учнями, їхніми батьками,колегами, які слід будувати на непорушних принципах культури педагогічного спілкування :

ü виправдовувати щодня і щохвилини довіру тих, з ким маєш справу, кого навчаєш і в кого вчишся сам;

ü неухильно дотримуватися професійної етики спілкування;

ü в будь-якій ситуації координувати свої дії зі своїми колегами;

ü бути добре підготовленим до будь-якого діалогу, з будь-якою людиною з усіх питань, що належать до кола  професійної компетенції;

ü знаючи, що педагогічне спілкування потребує духовної та фізичної витривалості, постійно розвивати в собі цю рису.

        Культурою педагогічного спілкування оволодівають лише працелюбні, допитливі люди, що перебувають у постійному пошуку, а тому, якщо чогось не вмієте – навчіться, а головне – невтомно вдосконалюючи форми спілкування з людьми,візьміть на озброєння декілька правил:

ü педагогічне спілкування не терпить метушні, марнослів’я; слова не повинні розходитися з діалогом;

ü педагогічне спілкування – це вимогливість до себе та інших людей у всьому, що стосується навчання та виховання характеру;

ü лаконічність, динамізм спілкування залежить від вашої внутрішньої зібраності; справах, вчинках, мові;

ü у будь-якій ситуації пам’ятати про обов’язок, чесність та порядність, а головне про святість справи, якій служиш;

ü гнів ніколи не повинен затьмарювати розум, душу; тільки безмежне терпіння, наполегливість і увага зможуть допомогти вам з честю вирішити поставлені в спілкуванні завдання;

ü завжди вміти підсвідомо оцінювати міру свого педагогічного впливу, намагатися знаходити єдино правильний вихід з буквально кожної, навіть неможливої, ситуації спілкування;

ü учитель мусить уміти визнавати і виправляти свої помилки, допущені в спілкуванні;

ü треба мати мужність, щоб переглянути свій метод, свою тактику спілкування, якщо воно не виходить або виходить погано;

ü бути відважним у спілкуванні – це означає не губитися й не ніяковіти в будь-якій атмосфері спілкування, якою б складною й непередбачуваною вона не була;

ü бути чуйним у спілкуванні – це означає вникати в переживання всіх, з ким маєш справу;

ü слід завжди тверезо оцінювати дійсність, зокрема й особисті досягнення, щоб не впасти в манію величі, не зарозумітися після кількох успішних кроків педагогічного спілкування, і невдачі, щоб, не впадаючи у відчай, зуміти подолати їх.

           Магістральний напрям перебудови системи освіти, який висуває все наше життя, - гуманістична педагогіка співробітництва вчителів і дітей.

Суть педагогіки співробітництва в ланцюжку вчитель – учень полягає в тому, що її можна реалізувати лише на основі найвищого рівня культури професійного спілкування.

           По-перше, ми мусимо любити дітей такими, як вони є. Потрібно однаково любити і непослуха, і слухняного, і розумного, і тугодума, і ледачого, і роботящого. А ще потрібно, щоб доброту нашої душі ми ділили порівну між своїми вихованцями, однак у тих формах, необхідних у кожному конкретному випадку. Доброта і любов до дітей мають бути не тільки внутрішнім станом душі, а й головним мотивом, стимулом нашої педагогічної діяльності, спілкування з дитиною чи з усім класом.

           Доброта і любов до дітей не дозволяє нам грубо поводитися з ними, принижувати їхні самолюбство та гідність, кричати на них, залякувати їх, не помічати смутку і не радіти успіху кожного з них, не приходити до них на  допомогу без затримки, виказувати недовіру. Педагог доброї душі, котрий усім серцем любить дитину, частіше всміхається, він живе справжнім педагогічним життям і в тому знаходить своє професійне щастя.

           По-друге, ми повинні розуміти дітей. Дитина маленька, але справи та турботи у неї великі. І якщо ми дійсно хочемо виростити своїх дітей справжніми людьми, то зовсім не обов’язково сповільнювати їхнє сьогоднішнє дитяче життя й примушувати з усією серйозністю думати про своє майбутнє. Розуміти дітей – значить стати на їхню позицію, цінити їхні відчуття, сприймати їх турботи і справи як серйозні і зважати на них. До цих турбот і справ потрібно ставитися не поблажливо, а з повагою, зацікавлено, по-діловому.

            По-третє, нам необхідно бути оптимістами. Ми зобов’язані вірити в свою педагогіку, вірити в силу виховання. Якщо в колективі створено і підтримано здоровий морально-психологічний клімат, успіхи учнів не змусять чекати на себе.

            Вихователь озброює своїх вихованців не лише знаннями. Він впливає на них і своєю поведінкою, і способом життя, своєю зовнішністю. Його інтелект і культура, справедливість і людяність, його душевні якості учні сприймають як своєрідний еталон. Можна сміливо сказати, що коли вчитель дуже авторитетний, то в деяких людей на все життя залишається вплив цього вчителя. Ось чому важливо, щоб учитель стежив за собою, щоб він почував, що його поведінка і його дії перебувають під найсильнішим контролем, під яким не перебуває жодна людина в світі.

            Учитель, який нервує сам і нервує дітей, сьогодні вимагає одного, завтра іншого, а післязавтра нічого не вимагає – дезорганізовує дітей.

Наша особиста поведінка – вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або навчаєте її, або караєте її. Ви виховуєте її кожної миті свого життя... Як ви одягаєтесь, як розмовляєте з іншими людьми і кажете про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви поводитесь з друзями і ворогами, як ви смієтеся – все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в інтонації дитина бачить або відчуває, всі повороти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами, яких ви не помічаєте. Наше вчительське життя не розписане ніякими сценаріями і сповнене несподіванок. Не розгубитись, не загубити себе в цих несподіванках, особливо якщо вони пов’язані зі вчинками дітей, які не вписуються в межі звичайного, це, мабуть, одне із важких випробувань, які випадають на долю вчителя.

             Мабуть, жодна сфера нашої діяльності не вимагає від нас такого мистецтва володіти собою, як спілкування з дітьми. Наш талант, наша майстерність починається саме з цього мистецтва.

Інколи треба зачекати з прийняттям рішення, дати виявитися почуттю. Щоразу, коли треба поговорити з учнем про його вчинок, в якому виявилися складні, суперечливі порухи його душі, краще відкласти цю бесіду на декілька днів. Емоційність слів учителя, його звертання до розуму й серця вихованця стане ще повнішою, тому що почуття в таких випадках ніби ошляхетнює мудрість учительських суджень. Тоді судження і слова вчителя доходять до глибини серця вихованця, бо вони пережиті й насичені хвилюванням вашого серця.

             Єдиний загальношкільний колектив, що становить співдружність учителів та учнів, утверджує спілкування, за якого безумовна рівність учителя й школяра, навіть найо співробітництва.

             Таке спілкуве засіб виховання, розвитк, вдосконалення особистості людини, основною характеристикою якої має стати внутрішнє відчуття свободи та особистої гідності.
         
                                                        Стаття
     Стаття – 1. Науковий або публіцистичний твір невеликого обсягу у збірнику, журналі , газеті тощо. 2. Самостійний розділ, параграф у юридичному документі, описі словнику тощо.
    Стаття є результатом мисленнєвого процесу, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та, як результат, висловлення думок. Отже, стаття – це візуальне вираження мисленнєвої діяльності.
     Стаття може мати різний обсяг (найчастіше 5-12 сторінок іноді більше). У тексті робляться посилання на використану літературу. Стаття має ту саму структуру, що й доповідь, реферат, курсова робота, тобто: вступ, основну частину, висновок. Як науковий або публіцистичний твір в ній наведено думки, судження, спостереження автора. Часто використовуються прийоми зіставлення, порівняння матеріалу, на основі чого робляться висновки. Якщо думки автора не збігаються з думками попередніх дослідників, він може використати прийом полеміки й доказу.
     Для передавання просторово - часових ознак явищ та їх послідовності можна вживати такі слова та вирази: тепер, сьогодні, туди, потім, звідти, перед тим, пізніше, раніше, завжди, віками, роки, на чужині, далеко, близько, десь.
    Важливо вміти пов’язати інформацію, висвітлити причиново – наслідкові зв’язки між частинами інформації, забезпечити логічну послідовність викладу. Для цього використовують такі мовні засоби: тому; через те, що; але; зате; проте; однак; і отже; завдяки цьому; у зв’яку з цим; у такому разі; залежно від цього; при цьому; при тому; також; крім того; більше того; доречно; навпаки; по – перше; по – друге.
    Для зв’язку з уже висвітленими частинами інформації рекомендовано застосувати такі слова та вирази: як уже зазначалося; як було показано вище; узяти до уваги; попередній;
   останній; наступний (розділ); проаналізований, досліджений, описаний (матеріал); заданий, зазначений, викладений, знайдений,помічений (вислів)*
    У висновку статті краще вживати такі вислови: таким чином; точніше кажучи; іншими словами; це означає; аналіз показує; аналіз підтверджує; з опису бачимо;з одного боку; з іншого боку; і все ж; на завершення; можна підсумувати.
   Коли статтю вже написано, то слід перевірити:
   - чи відповідає написане обраній темі;
   - чи послідовно викладено матеріалу;
   - чи логічне викладено думки, судження;
   - чи правильно сформульовано основні думки;
   - чи доречно використано цитати, як вони оформлені;
   - чи не допущено фактичних омилок;
   о якщо написано багато, то як скоротити текст. Рекомендовано звернути увагу на написання (правопис слів з великої літери, власних назв, прізвищ, географічних назв, відмінкових  закінчень слів,розділових знаків), виправити друкарські помилки, описки й графічні неточності.
    Оформлення статті (наявність дати та місця написання, розташування та форма підпису) залежить від вимог друкованого засобу, куди її подано. У деяких часописах публікуються поради авторам щодо оформлення статтей (обсяг, тип шрифту та кегль, форма подання відомостей про авторів). Так, наприклад, підпис може розташовуватись як перед заголовком, так і після нього; прізвища авторів можуть подаватися як з іменами, так і з ініціалами.
    Зразок статті у журналі
    МИСТЕЦТВО ПЛАНУВАННЯ РОБОЧОГО ПРОСТОРУ
    Наталія Науменко
    Асистент кафедри українознавства
    Робота викладача, на думку фахівців із психогігієни праці, належить до 1-ї категорії – розумова робота, що виконується у винятково сприятливих, комфортних умовах, трудове навантаження якої відповідає фізіологічним можливостям людини, її здібностям та схильностям. Забезпечення комфортних умов роботи викладача й навчальної діяльності студентів досягається завдяки правильному плануванню робочого приміщення, сприятливому мікрокліматові, дотриманню норм санітарного рижиму.
   Лекційні аудиторії мають бути  пристосовані до використання наочних, технічних засобів навчання, а щодо обладнання, естетичного оформлення та місткості мають створювати сприятливі умови для читання лекцій викладачами ,засвоєння навчального матеріалу студентами. Як головний вид співпраці педагога зі студентом, лекція ставить особливі вимоги до аудиторії, її планування та оформлення.
   Приміщення навчальної аудиторії має бути достатньо просторим, щоб у кожного студента було своє місце (ідеально, коли місць на 20% більше,ніж учасників),але й не надто великим. Вагоме значення має й мікроклімат навчального приміщення: підтримання температури, вологості,руху повітря й теплового випромінювання на рівні, необхідному для забезпечення нормального теплового стану організму студентів. Досягається ця мета провітрюванням, природною та штучною вентиляцією, а також раціональним опаленням.
   Крім здорового мікроклімату (температура,освітлення,повітрообмін), у поліпшенні якості знань багато важить естетичне оформлення аудиторій. Наука,досягнення якої широко відомі у сфері планування навчальних приміщень, називається китайським словом  ”фен-шуй”. Базується вона на практичному багатовіковому досвіді спостережень за поведінкою, настроєм та здоров’ям людей у різному оточенні – серед живої природи, в рукотворному просторі. Оскільки дотримання санітарного режиму є однією з головних вимог до аудиторії, то доцільно в деяких випадках застосовувати елементи ”фен-шуй” в оформленні навчальних приміщень, що дозволить істотно вплинути на стан здоров’я та працездатності студентів.
   Плідна співпраця викладача зі студентами, підвищення якості знань, засвоєних слухачами під час лекційних і практичних знять, великою мірою залежить від приміщення, в якому студенти працюють аудиторно. Тому при плануванні навчальних кабінетів, лабораторій, їх ремонті та технізації варто мати на увазі як психогігієнічні, так і естетичні чинники. Адже це важливо для того, щоб обстановка аудиторії сприяла покращенню не лише якості знань, а й стосунків викладачів зі студентами.
   Як окремий розділ словника,документа стаття містить думки колективу авторів, погляди комісій. Текст такої статті більше стандартизований та уніфікований, обсяг не має чітких меж.
   Зразок статті в словнику

   Складносурядний, -а, -е, грам. Із складною сурядністю. Складно-сурядне речення, грам.- речення,що складається з двох або кількох тісно пов’язаних синтаксично рівноправних частин, кожна з яких зберігає формальні ознаки простого речення. (Великий тлумачний словник сучасної української мови/уклад, іголов. ред. В.Т. Бусел. – К.;Ірпінь: ВТФ ”Перун”, 2007.- 1736 с.- С. 1331).